Шартрез або картезіанська кішка
Історія виникнення породи шартрез.
Довгий час ці кішки жили виключно у монастирі ченців-картезіанців у Шартрі.
Перші відомості про породу кішок, яка ззовні дуже нагадувала шартрез датовані серединою 15 століття, а точніше 1558 роком. Саме тоді монахи картезіанці повертаючись із Північної Африки привезли з собою на Батьківщину у Францію в Шартр кішок з короткою шерстю блакитного кольору.
Існує думка, що привезені ченцями кішки були результатом схрещування єгипетської кішки та манула. Згідно іншої теорії, предки шартреза могли мешкати у гірських районах Ірану, Сирії та Туреччини. А чудова густа шерсть кішок є результатом пристосування кішок до суворого високогірного клімату.
Це були часи, коли у Європі лютувала чума, а як відомо, переносниками збудника цієї хвороби є саме щури. А кішки були чудовими мисливцями на щурів та мишей і таким чином захищали не тільки монастирські припаси, але й здоров’я своїх власників-ченців від чуми. Не дивно, що монахи своїх кішок любили й цінували. Так, наприклад, у департаменті Савойя, що недалеко від міста Шартр, є гора, якій ченці дали ім’я “Гора сірих кішок”.
Довгий час ченці були монополістами у розведенні картезіанських кішок. У монастирі можна було придбати тільки кастрованих тварин. І тривало це майже до 20 століття.
На початку ХХ століття у Французьких селекціонерів виникла ідея схрестити шартрез і перську породи. Найбільших успіхів у цьому напрямку діяльності вдалося досягти сестрам Леже з Морбіан. Доктор Жюмо у 1930 році вивчив результати їх роботи й дав назву отриманій породі Felis cattus cartusinorum.
У 1931 році порода шартрез була вперше продемонстрована на виставці у Парижі. Власницею кішки була одна з сестер Леже.
Пізніше у 1970 році вона привезла трьох з перших десяти шартрезів у США. У США порода була визнана і у 1983 році отримала право приймати участь у виставках.
Перший стандарт породи було затверджено у 1939 році.
У 60-ті роки ХХ століття виникла мода на схрещування шартрез та британської короткошерстної породи, що ледве не призвело до зникнення картезіанської кішки як породи. У 1970 році Міжнародна федерація європейських любителів кішок (FIFe) прийняла рішення об’єднати ці породи. На щастя Ж. Симоном, голова Клубу любителів кішок шартрез, зумів захистити старовинну французьку породу і FIFe своє рішення відмінила. Проте, прийняла інше – заборонити схрещувати шартрезів з іншими породами кішок.
У чистопородних шартрезів не допускається наявність у родоводі британської чи перської порід.
Характерні ознаки породи шартрез.
Шартрези можуть бути тільки сірого кольору, але відтінок сірого може бути будь яким.
Тіло середньої довжини, важке та м’язисте. Добре розвинена широка грудна клітка. Кінцівки середньої довжини, кремезні. Лапи круглі, великі. Хвіст не надто довгий, пропорційний тулобу, ледь закруглений на кінці.
Голова широка в основі з міцним підборіддям та добре розвинутими щоками без пінчу. Тлусті щоки надають голові форми перевернутої трапеції. Ніс широкий та прямий. Маленька вузька мордочка звужується до низу від чого виникає враження ніби кішка посміхається. Черепна кістка кругла, а не плоска. Вуха середньої величини, поставлені високо, але не вертикально. Очі великі, круглі. Колір очей повинен бути чистим, може бути мідним або темно-оранжевим.
Шерсть блискуча, густа, пишна, дуже плотна, підвійна не прилягає, а ніби під не великим кутом до тіла знаходиться. Шерсть виглядає густою через підшерстя. Покривний волос повинен бути м’яким та шовковистим. Забарвлення шерсті допускається усіх відтінків від світло-сігоро до насиченого сіро-блактиного. На сонці кожна шерстинка має сріблястий відтінок завдяки цьому вся шерсть переливається та ніби сяє. Перевага надається світлому відтінку.
Неприпустимими дефектами вважаються: кирпатий ніс, сильно виражений перехід від чола до мордочки, широка важка мордочка, мигдалеподібні очі, які близько розташовані, зелений або тьмяний колір очей, білі волоски у шерсті, плями, тіпінг, коричневий або рудий відтінок шерсті.
Вага кішок 3 – 7,5 кг, кішки дрібніші за котів.
Статевої зрілості шартрез досягає у віці 2-3 роки.
Особливості догляду та характер породи шартрез.
У шартрезів дуже тонкий та ніжний голос, але демонструють його вони рідко.
Характер шартрезів врівноважений. Це незалежні, спокійні та стримані у прояві своїх почуттів кішки. Сильно прив’язуються до господарів проте люблять самотність. Це одна з наймовчазніших порід кішок.
Шартрези чудово пристосовані до проживання у холодному кліматі, більше того, прогулянки у холодну пору року покращують вигяд їх хутра. Але слід зауважити, що під впливом сонячного проміння шерсть шартрезів може набути коричневого відливу.
Якщо ви живете у приватному будинку, то ваш вихованець обов’язково знайде можливість продемонструвати свої мисливські здібності.
За шерстю шартрезів необхідний спеціальний догляд. Розчісувати кішку необхідно щотиждня спеціальним гребенем проти шерсті. Не можна для розчісування використовувати щітку, бо це може пошкодити захисне підшерстя.
Мити шартрезів можна раз на місяць або за необхідності, якщо забрудниться шерсть. Також не забувайте оглянути та протерти вуха та очі.
До яких хвороб має схильність шартрез.
У результаті тривалої природної селекції шартрези отримали добре здоров’я та міцний імутітет. Немає відомостей про наявність у цієї породи генетичних аномалій чи схильності до спадкових хвороб. Проте не варто забувати про вакцинацію тварини та періодичний профілактичний огляд у ветеринара.