Найнебезпечніші вірусні захворювання кішок

Найнебезпечнішими для кішок є такі вірусні захворювання: вірусний перетоніт кішок, вірусна лейкемія кішок, вірусний імунодефіцит кішок.
Нижче більш детально про кожне захворювання.

Вірусний перетоніт кішок.

Вірусний перетоніт кішок небезпечний тим, що може не проявляти себе роками, не виліковний і його важко діагностувати.

Хвороба не виліковна із смертельним наслідком для тварини.
Вражає тварин будь якого віку, але найчастіше хворіють кошенята, кішки віком до 2-х років і кішки старше 8-и років. Дуже підступна інфекція так як після зараження може місяцями, а іноді роками розвиватися жодним чином не проявляючи себе.
Вірус інфекційного перетоніту є мутацією коронавіруса кішок. Якщо кішка захворіла на коронавірусний ентерит, то це означає, що в її шлунково-кишковій системі оселився вірус. Якщо вірус “слабкий” або кішка має сильну імунну систему, то або з’являться симптоми ентериту (діарея, слиз/кров у калі), або хвороба протікатиме безсимптомно. В обох випадках через де-який час тварина одужає і або її організм знищить вірус або кішка стане його носієм.
Якщо вірус “сильний”, як варіант кішка періодично знову хворіє ентеритом, або у кішки слабкий імунітет, то може відбутися спонтанна мутація вірусу і хвороба вражає уже весь організм – починається системна інфекція. Вірус мутує у форму, яка живе й розмножується у клітинах імунної системи – макрофагах. Організм тварини починає боротись із інфекцією й виробляє більше макрофагів, які одразу ж “заселяє” вірус. Разом з макрофагами вірус потрапляє у органи й уражає їх. В залежності від імунітету кішки хвороба розвивається у гострій або хроніній формі.
Хронічна форма – в ураженому органі утворюються “вузлики-пухлини”. Найчастіше вражаються органи черевної порожнини (печінка, нирки), очі та центральна нервова система. Хвороба починається з тривалого підвищення температури тіла (це не обов’язково лихоманка, температура може бути лише трохи підвищена), далі втрата ваги, депресія чи апатія. Якщо уражена нервова система, то можливий параліч, вестибулярні розлади, судоми.
Гостра форма – у внутрішніх органах та черевній порожниці накопичується рідина, тварина втрачає вагу, розвивається жовтець та анемія. Іноді хронічна форма переходить у гостру.
Початкові симптоми обох форм: депресія, підвищення температури тіла, втрата ваги.
Діагноз ставиться у клініці на основі огляду тварини, лабораторних аналізів крові, рентгену, УЗІ черевної порожнини.
Лікування. Нажаль, лікування цієї хвороби не розроблено. Для полегшення протікання хвороби та покращення загального стану кішки проводиться симптоматична терапія. Ця хвороба є смертельною. Кошенята гинуть швидше ніж дорослі тварини. Підтримуюча терапія при гостій формі хвороби дозволяє кішці прожити від кількох днів до кількох тижднів. Іноді вдається гостру форму перевести у хронічну. Тоді при постійній медикаментозній підтримці кішка може прожити від кількох місяців до року. Але це стається, якщо діагноз був поставлений рано й вірно.
Вакцінації не існує. Профілактики не існує. Єдина можливість зменшити ймовірність захворювання – лікувати кішку від хвороб вчасно а не чикати доки “само минеться” і меньше стресів для тварини.
Інфекційний перетоніт не є заразною хворобою так як це мутація патогенного штаму коронавірусу у ослабленному організмі. Коронавірус є малостійким і його легко вбити нагріванням та використовуючи дезинфікуючі засоби.

Вірусна лейкемія кішок.

Особливо небезпечним вірус котячої лейкемії є небезпечним для кошенят та молодих тварин.

Смертельно небезпечна хвороба для кішок.
Найчастіше хворіють кошенята та молоді тварини. Кішки, які утримуються гуртом (притулки, питомники, інші великі котячі спільноти) мають більше шансів захворіти.
Вірус є у слині, калі, сечі, молоці інфіковатих тварин. Тому кішка може заразитись при будь-якому контакті із хворою твариною. Найрозповсюдженішим вірус є серед бездомних тварин. від них часто заражаються домашні кішки, які гуляють на вулиці. Найчастіше інфекція потрапляє у організм через систему травлення, але тварина може заразитись шляхом “слина-кров” і “від матері до дітей” (через молоки чи внутрішньоутробно, у іншому випадку кошенята народжуються мертвими або не життєздатними). В середньому рівень інфікованості у бездомних кішок сягає 10%.
В залежності від стану імунної системи кішки, кількості і патогенності віруса, яку систему організму вірус вразив, вірусна лейкемія може проявити себе у різних формах.
Якщо у тварини сильна імунна система, то організм знищує вірус, але іноді він може лишитися у неактивній формі у кістковому мозку. З часом за несприятливих умов навколишнього середовища, стресу, хвороб, тощо вірус може активуватися. Де-які кішки можуть захворіти, але їх організм справляється з інфекцією і знищує вірус. Нажаль, кішки у яких є схильність до цієї хвороби не можуть справитись із вірусом і хвороба прогресує. Так свого часу вірусна лейкемія ледве не знищила абісинську породу кішок.
Лейкемія кішок викликає пригнічення імунітету (імуносупресію). Інфекція у багатьох випадках супроводжується гінгівітом чи стоматитом, незаживаючими абсцесами, безпліддям, викиднями, а також вторинними інфекціями, в основному респіраторними, бактеріальними та грибковими, анемією, зниженням рівня лейкоцитів та еретроцитів.
Існує думка, що після потрапляння у організм вірус вражає лімфоїдні тканини та кістковий мозок, що призводить до розвитку лейкемії та викликає утворення пухлин різного розміру в органах та тканинах організму. Тоді розвиток хвороби залежить від того які органи та системи організму уражені та від ступеню ураженості. Якщо уражені нирки, то розвивається ниркова недостатність, при ураженні очей – глаукома, при ураженні нервової системи – параліч, якщо легені, то задуха та ознаки набряку легеней, у грудній порожнині накопиується рідина та ін. Але основні органи, які уражаються це – печінка, нирки та кишківник. Злоякісні новоутворення кровотворних органів (тімусу, селезінки, кісткового мозку) – часто виникають на фоні вірусної лейкемії.
Діагноз поставити надзвичайто сткладно, тому при наявності будь-якого хронічного захворювання підозрюють цю хворобу. Для встановлення діагнозу проводять серію лабораторних тестів. Проби беруть кілька разів з інтервалом у 3 місяці. Повторний позитивний результат свідчить про наявність та розвиток інфекції у організмі. Але позитивну реакцію маєть не тільки хворі тварини а й носії, які становлять небезпеку для кішок у яких є схильність до вірусу.
Лікування. Нажаль специфічного лікування нема. Подальший розвиток подій залежить від ступеню та важкості захворювання. Лікування симптоматичне і спрямоване на усунення симптомів та покращення загального стану тварини. Проводять лікування супутніх хвороб, вірусних та вторинних бактеріальних інфекцій, але через де-який час вони дають рецедив.
Більша частина заражених кішок помирає на протязі 6 місяців після того як був поставлений діагноз. Решта – як правило живе в середньому до 3-х років. Дуже мала частина інфікованих кішок має нормальну тривалість життя, але у них буде схильність до появи різноманітних хронічних захворювань.
Вакцинація не рятує на 100%, але якщо домашня кішка не виходить на вулицю – ризик зараження є мінімальним. Добра новина – з віком кішки стають більш стійкими до вірусу лейкемії.
В навколишньому середовищі вірус лейкемії кішок зберігається тільки на протязі кількох днів і швидко гине під дією більшості дезинфікуючих засобів.

Вірус іменодефіциту кішок.

Приблизно половина кішок з вірусом імунодефіциту при гарному догляді та за умов, що вони клінічно здорові можуть прожити довге й хороше життя.

Це скрита інфекція, яка вражає імунну та нервову системи. Найчастіше вражає кішок середнього та старшого віку (старіше 5 років). Розповсюджене серед бездомних кішок, домашніх кішок які гуляють на вулиці. Висока концентрація вірусу міститься у слині хворих тварин, тому основний шлях зараження це укус хворої тварини. Також передається від кішки до кошенят через вилизування та через молоко.
Інкубаційний період 2-3 тиждня. Вірус імунодефіциту вражає лімфоїдні тканини.
Відмічається лихоманка або тимчасове підвищення температути, слабкість та збільшення лімфатичних вузлів. У де-яких кішок взагалі не з’являється жодних симптомів. Потім у більшості інфікованих кішок симптоми зникають на невизначений термін (від кількох місяців до кількох років) і тварина виглядає здоровою. Тим часом відбувається розмноження вірусу у тканинах та органах кішки. Як результат виникає недостатність клітинного та гуморального імунітету. Можуть вражатись клітини кісткового мозку та центральної нервової системи.
Симптоми неспецифічні та дуже різноманітні. Восновному відображають супутні інфекції та захворювання, які розвиваються на фоні зниження імунітету. Перші видимі ознаки – хронічні та рецидивуючі захворювання респіраторні та шлунково-кишкової системи, рецидиви вірусних, грибкових та бактеріальних інфекцій, паразитарні захворювання та новоутвори. Тварина із імунодефіцитом легко і швидко захворює, а хворіє важко. На фоні імунодефіциту у більшості кішок спостерігається: гінгівіт/стоматит, риніт, кон’юнктивіт/кератит. проявляються симптоми супутніх хвороб. Можуть мати місце шлунково-кишкові розлади, слабкість та лихоманка.
Діагноз ставиться на основі лабораторних тестів. У дорослих кішок доцільно проводити дослідження не раніше ніж через 3 місяці після можливого зараження. У кошенят до 4-6 місяців позитивний результат не є ознакою інфекції, так як антитіла вони могли пасивно отримати від матері. Тому таким кошенятам аналіз слід перездати у віці 8-10 місяців.
Лікування. Наразі в основному намагаються позбутися окремих симптомів та підвищити імунітет у кішки. Так як на фоні імунодефіциту можуть проявитися та рецидивувати багато хвороб та вторинних інфекцій велику увагу слід приділити вчасному їх лікуванню. Приблизно половина кішок з вірусом імунодефіциту при гарному догляді та за умов, що вони клінічно здорові можуть прожити довге й хороше життя. Прогноз залежить від важкості, локалізації та ступеню ураженості організму.
Вакцінації від цього вірусу не існує.
В навколишньому середовищі при кімнатній температурі вірус може зберігатись до 4 діб. Кип’ятіння та найпростіша дезинфекція вбивають вірус.

І на останок ще одна добра новина. Жодна з цих вірусних інфекцій не передається людині.