Блукаючи интернетом іноді можна натрапити на неймовірні історії. Котячий десант на Малазію одна з них.
Фрагмент малюнка в “Operation Cat Drop” (Harrison, 1965)
На початку 50-х років ХХ століття на Борнео стався спалах малярії. Всесвітня організація охорони здоров’я намагалася вирішити проблему. Було вирішено розпилити на уражених територіях величезну кількість інсектициду під назвою ДДТ, для того, щоб убити комарів, що переносили малярію. Хімікат був розпилений з літаків над усією територією Індонезії. Комарі померли, і кількість нових випадків захворювання на малярію суттєво зменшилась. Це було добре. Проте, були побічні ефекти. Один з наслідків полягав у тому, що дахи будинків де мешкали місцеві жителі почали падати на голови мешканців.
Виявилося, що ДДТ вбив осу-паразита, личинка якої харчувалась гусінню соломяної молі. Без оси кількість гусені збільшилась у геометричній прогресії і буквально з’їла дахи місцевих мешканців. Гірше того, комахи, що загинули від отруєння ДДТ були з’їдені ящерками геконами, а ящірок з’їли коти. Кішки масово почали вмирати, що спричинило різке збільшення кількості щурів. Людям загрожував спалах двох небезпечних інфекційних хвороб переносниками яких є щурі: тифу на чуми. Щоб впоратись із циєю проблемою, яку вона сама створила, Всесвітня організація охорони здоров’я вирішила скинути на парашутах кішок на Борнео.
Існує на опис на двох сторінках подій, що призвели до котячого десанту, написаний Томом Харріссоном, який стверджує, що він був особисто залучений до цієї операції (Harrisson 1965). Харрісон розповідає, що ВООЗ збирала котів в приморських містах, розміщувала в “контейнерах з парашутом, відловлюючи котів будь-якої породи, віку та статі”, і відправляла у “внутрішні нагір’я” за допомогою Королівських ВПС (RAF), що базувалися у Кучінгу. Загалом на територію Індонезії було скинуто на парашутах 14 тисяч кішок. Навала щурів була зупинена, а люди врятовані від можливої епідемії страшних хвороб. Історія правдива і саме так це й було.
Але як любив казати Щельменко денщик: “Так то воно так, але трохи не так”.
У 50-х роках ХХ століття Всесвітня організація охорони здоров’я проводила антималярійну компанію. В рамках цієї компанії на півночі острова Борнео здійснювалось розприскування ДДТ та інших інсектицидівДовгий будинок в Баріо, Саравак в 1959 році (Харріссон, 1959)
для знищення малярійних комарів, які є переносниками збудника малярії. Величезну кількість ДДТ розпилили на стіни та стелю у середині “великих” будинків у яких мешкали села цих районів. Зусилля ВОЗ виправдалися оскільки кількість захворювань на малярію різко скоротилась. Проте, сталось дещо не передбачуване. Соломяні дахи великих будинків почали швидко руйнуватись та обрушуватись. Ще одним неприємним наслідком було те, що ДДТ викликав загибель кішок в деяких районах, де ДДТ розпилювався в приміщенні. Однак смерть котів була викликана прямим потряплянням ДДТ у організм тварин. Коти вилизували своє хутро, яке було забруднене ДДТ, що й призвело до отруєння. Тож загинули не всі коти у Малазії, а частина у де-яких селищах. У одному віддаленому селі на півночі Борнео, під назвою Барио, в малайзійському штаті Саравак саме так і сталось. Оскільки коти вели напивдике життя помітили це не одразу.
У Барио знаходився невеличкий аеродром на якому служив офіцер Малкольм МакСпоран. Власне він і помітив, що коти зникли, а щурі розплодилися у великій кількості. Помітив він це у досить не приємний спосіб. Коли МакСпоран спав щур прогриз у його подушці діру і витягнув наповнювач, щоб влаштувати собі гніздо. Щоб позбутися небажаного сусіди МакСпоран наступний день почав із розшуків кота. Яке ж було його здивування, коли виявилося, що ні в межах аеродрому ні в селі немає жодного кота, а от щурі є у великій кількості й в усіх оселях. Тож, МакСпоран зв’язався із війсковою базою у Кучінгу і попросив із наступним вантажем для аеродрому прислати ще й пару дюжин котів для боротьби із щурами. Котів для Барио зібрали члени пожежної служби в Кучінгу, таким чином ВООЗ жодним чином не була задіяна у операції “Котячий десант”.
Оскільки аеродром у Барио мав надто коротку смугу для транспортних літаків, то всі вантажі доводилось скидати з парашутом. Тож котів помістили у спеціальний протиударний контейнер який раніше вже використовували для скидання з парашутом живої домашньої птиці.
Сторінка з RAF “Operations Record Book”, в якій показано 20 кішок, скинутих на парашуті 13-Mar-1960 (Royal Air Force 1960).
13 березня 1960 р. екіпаж транспортного літака “Беверлі”, який належав Royal Air Force, вилетів із міста Чангі, Сінгапур, і “здійснив унікальне десантування у Барио на нагір’ї Келабіт на височини Саравака”. Військовий транспортний літак здійснював звичайний плановий рейс, проте, крім “7000 фунтів припасів” для війскового аеродрому, цього разу на борту знаходились “понад 20 котів, щоб вести війну зі щурами, які загрожували сільському господарству”. З аеродрому екіпаж отримав повідомлення у якому подякували ВПС та доповіли, що вантаж отримано, а “всі коти приземлилися цілі та неушкоджені”. Після повернення на базу командир екіпажу зробив відповідний запис у “Книзі польотів” (“Operations Record Book”).
Тож як бачимо йдеться не про величезну армію котів, а скоріше про загін спеціального призначення. І як справжні спецпризначенці коти блискуче впоралися з місією та стали легендою.
Наші партнери Елітстелі натяжні стелі в Киеві.
Сайт про собак Собакоманія