Бенгальська кішка
Історія виникнення породи бенгальська кішка.
Домашня кішка у дикій шубці.
З давніх-давен у лісах Китаю, Індії, Таїланду жили прекрасні граційні тварини із сімейства котячих, яких у наукових колах іменують FelisBengalensis або азійська леопардова кішка. Через гарне плямисте хутро ці кішки ледь не були винищені браконьєрами у 60-ті роки ХХ століття. крім того, великим попитом користувалися їх екзотичні кошенята, яких із задоволенням купували туристи.
У 1961 році американка Джин Мілл поїхала у відрядження до Бангкоку. перед поверненням до дому вона купила кошеня леопардової кішки, яке назвала Малазія.
Малазія хоч і виросла у людському помешканні все одно зберегла звички дикої тварини. Вона була недовірливою, обережною, не дозволяла себе пестити, любила самотність , хоча й не проявляла агресивної поведінки. Тому, великою несподіванкою стало, те що у період тічки Малазія прихильно прийняла залицяння чорного домашнього кота, який жив у Джин. Ще більшою несподіванкою стало народження у 1963 році життєздатного здорового кошеняти. Це була кішка із плямистою шубкою як у мами, яку назвали Кік-кін. Джин вирішила розпочати роботу над виведенням нової породи кішок, які були б зовні схожі на азійську леопардову кішку, але із характером домашньої кішки. На жаль робота була перервана через смерть її чоловіка.
Малазію довелося віддати у зоопарк, а Кін-кін захворіла на пневмонію і померла.
Через 15 років Джин Мілл дізналась про проведення у одній з лабораторій Каліфорнійського університету (США) порівняльного аналізу імунітету диких та домашніх кішок. На той час у світі лютувала епідемія котячої лейкемії, а під час дослідження у Каліфорнійському університеті виявилось, що де які дикі кішки мають до цього вірусу імунітет. Щоб виявити вроджений цей імунітет чи набутий проводили міжвидові схрещування диких азійських леопардових кішок із домашніми різних порід. Джин звернулась до керівника дослідників Уілларда Сентервола з проханням передати їй самок гібридів першого покоління. Прохання було задоволено, Джин отримала 9 кішок і почала працювати над створенням свійського варіанту леопардової кішки.
Гібридні кішки приносили кошенят від домашніх котів різних порід, в тому числі бірманських і мау. А у 1982 році Джин в одному із зоопарків Нью-Делі придбала маленького дикого кота унікального плямисто-оранжевого забарвлення. Кота назвали Делі й після того, як привезли у США, зареєстрували у Cat Fanciers Association (CFA) я к експериментального мау
Саме від Делі усі теперішні представники бенгальської породи отримали у спадок неймовірне сяяння хутра, так званий гліттер.
У 1991 році бенгальські кішки вперше брали участь у чемпіонаті TICA. Світ побачив ніжне контактне створіння яке носить дику шубку.
На разі бенгальська порода визнана майже всіма фелінологічними організаціями.
Характерні ознаки породи бенгальська кішка.
Малюнок плям на шубі у кожної бенгальської кішки унікальний.
Тіло бенгальської кішки від середнього розміру до великого, м’язисте, міцне. Кінцівки середньої довжини, сильні і м’язисті. Лапи великі, круглі.Хвіст середньої довжини з круглим кінчиком.
Голова масивна, трохи більша в довжину ніж у ширину, з округлими контурами та масивною, широкою мордочкою. Шия довга, міцна. Підборіддя сильне. Вуха від невеликого до середнього розміру, ледь нахилені вперед, з округлими кінцями, іноді з дикою плямою. Очі великі овальні, поставлені широко під невеликим кутом. Колір очей допускається будь-який, крім блакитного та аквамаринового. Для сніжного бенгала (сіл-лінкса) допускається тільки чистий інтенсивно блакитний.
Хутро бенгалів коротке, густе, блискуче, шовковисте. Забарвлення хутра чітке, контрастно чорний чи коричневий малюнок, плямистий чи особливий мармуровий на золотисто-оранжевому тлі. Сніжний бенгал (сіл-лінкс) є колор поінтом. Поінти такого ж забарвлення що й у бенгала. Тулуб дещо світліший, але на відміну від інших колор поінтов має відтінок та малюнок, який відповідає забарвленню поінтів.
Визнають такі забарвлення бенгальських кішок: плямисте (brown tabby spotted), розетчасте (brown tabby spotted rosets), мармурове (марбл (brown tabby marble), сріблясте плямисте (silver tabby spotted), сріблясте розетчасте (silver tabby rosets), сріблясто мармурове (марбл (silver tabby marble). Блакитне забарвлення наразі вже визнане однією з фелінологічних систем (TICA). Забарвлення меланістик знаходиться на стадії визнання.
Забарвлення меланістик знаходиться на стадії визнання. При кожному забарвленні шия та щоки кішки повинні бути білими.
Особливості догляду та характер кішок бенгальської породи.
Бенгальські кішки найбільше люблять гру у полювання.
Бенгальських кішок не варто утримувати у маленьких квартирах багатоповерхових будинків через своєрідний характер, сильно виражений мисливський інстинкт та волелюбність. А от якщо ви щасливий власник приватного будинку із присадибною ділянкою, то ця порода саме для вас.
Бенгальські кішки зберегли мисливський інстинкт та енергійність леопардової кішки. Їм необхідно приділяти багато уваги: гратися, спілкуватися з ними, пестити їх, інакше бенгали дичавіють. Ці кішки чудово підходять для сімей із дітьми. Проте, для сім’ї де є зовсім маленька дитина їх не рекомендовано заводити так як кішка може загратися й ненароком налякати дитину чи травмувати.
Не зважаючи на дике походження бенгальські кішки ніжні, лагідні та товариські, цікавляться життям родини та усім новим. Характер бенгальської кішки поєднує темперамент дикої тварини та домашнього улюбленця. Бенгальські кішки дуже енергійні тварини, тому, щоб дати вихід їх зайвій енергії, необхідно облаштувати для них “спортивний майданчик”. У будь-якому віці вони із задоволенням приймуть участь у грі-полюванні: ловитимуть і переслідуватимуть м’ячик, полюватимуть на іграшки, тощо. Легко навчаються ловити мишей та щурів, але не їдять їх. Добре ладнають із собаками, але але люблять перехоплювати ініціативу та нав’язувати свої правила. З іншими домашніми тваринами вони також добре уживаються, звісно, якщо ці тварини не гризуни і не птахи. Більшість бенгальців любить воду, тому із водними процедурами проблем не буде.
Бенгальські кішки дуже спостережливі та розумні, їх можна швидко навчити виконувати команди, вони самостійно можуть навчитися відкривати двері та включати світло.
Якщо ви придбали кошеня цієї кішки необхідно приділяти йому багато уваги, гратися з ним, привчати до рук інакше воно може вирости диким. Якщо кошеня починає проявляти агресію це необхідно одразу присікати, але у жодному разі не лякайте кішку і не застосовуйте проти неї методи фізичного впливу. Бенгальці дуже мирні та віддані господарів тварини.
Бенгальська кішка належить до великих порід кішок, тому лоток для неї повинен бути відповідного розміру, бажано із наповнювачем із деревини.
У цієї породи надзвичайно гострі кігті, які вони постійно намагаються об щось погострити. Розв’язувати проблему збереження меблів допоможуть дряпалки розміщені як мінімум на двох кутах, які любить кішка та підстригання раз на місяць гострого кінчика кігтя.
Варто поставити на вікна захисні сітки, щоб убезпечити вашого улюбленця від біди.
Догляд загалом за ними стандартний: вичісувати раз на тиждень, мити раз на місяць, раз на тиждень оглядати вуха та очі.
До яких хвороб має схильність бенгальська кішка.
Загалом бенгальська кішка належить до порід із міцним здоров’ям.
Не зважаючи на те, що порода створена штучно, бенгальські кішки мають чудове здоров’я. Проте, вони мають схильність до деяких спадкових хвороб, таких як, гіпертрофічна кардіоміопатія (потовщення міокарду, що призводить до серцевої недостатності та смерті) та синдром плоскої грудної клітки (вроджена генетична вада у кошенят).
Крім того, ці кішки мають чутливий шлунок, тому перш ніж обрати для них корм проконсультуйтеся з ветеринаром.
Щоб життя вашого улюбленця було довгим та здоровим раз на рік показуйте його ветеринарному лікареві. А щоб захистити його від багатьох хвороб не нехтуйте щепленнями.