Сомалійська кішка
Історія виникнення породи.
Свою назву порода отримала від назви країни, яка межує із країною з якої походить абісинська кішка
Напівдовгошерстна порода родом із США. Для створення нової породи як основу обрали короткошерстну абісинську кішку.
Історія сомалійських кішок почалась у 40-х роках ХХ століття. Британська заводчиця Джанет Робертсон займалась розведенням абісинських кішок. Кошенят зі свого розплідника вона продавала у Австралію, Нову Зеландію та Північну Америку. Подекуди у її вихованців народжувались кошенята із довгим хутром, яких зазвичай вибраковували.
У 1963 році Мері Почтанг, заводчиця із Канади, на місцевій виставці кішок представила абісинця із довгим хутром. Кен Макгіл, який був суддею на цій виставці зацікавився можливістю виведення нової породи і придбав у Мері кошеня з довгим хутром.
Проте, ще раніше у 1953 році уже було зафіксовано прешого представника довгошерстних абісинців, якого звали «Раба Чуффа из Селены».
Заводчики абісинців поділилися на два табори. Перші продовжували вважати довгошерстних тварин не кондиційними і виводили із розмноження, а інші побачили нові перспективи і вирішили дати їм шанс.
Евелін Магу, яка займалась селекцією абісинських кішок, також одного разу серед кошенят своїх вихованців знайшла малят з шерстю довшою, ніж дозволяв стандарт породи. Кошенят із довгою шерстю вона надвала сомалі. Евелін вирішила зайнятися селекцією сомалі і звернулась до колег із проханням повідомити чи є у них кішки-абісинці із довгим хутром. Яке ж було її здивування, коли вона отримала величезну кількість відповідей не тільки із США а й з інших країн, від селекціонерів, які давно вже займалися розведенням довгошерстних абісинців.
Одним із тих хто відгукнувся на звернення Магу був Дон Ричингс, заводчик із Канади, який свого часу придбав кошенят із довгим хутром у Макгілла. Власне першим представником породи сомалі була кішка Тутсута, власником якої був Макгілл.
Магу стала засновницею Клубу Сомалійських кішок Північної Америки до якого також війшли представники Канади. У 1975 році CFA було засновано Міжнародний клуб Сомалійських кішок.
У 1979 році порода була визнана CFA у Північній Америці. У Європі породу зареєстрували у 1982 році. Повне, хоча й не абсолютне визнання породи, відбулось до 1991 року.
Характерні ознаки породи сомалійська кішка.
Зовні сомалійська кішка виглядає як абісинська, просто у неї довге хутро.
Сомалійські кішки середнього або великого розміру, гармонійної тілобудови. Вага дорослої кішки від 3-х до 5-и кг.
Тіло сомалійської кішки середньої довжини, рухливе та міцне, трохи видовжене. Спина міцна ледь заокруглена. Кінцівки довгі та сильні, вкриті густою шерстю. Лапи овальні, маленькі. Хвіст середньої довжини в основі грубший, до кінчика звужується вкритий довгим пухнастим хутром, яке утворює “пір’я”. Шия міцна, прикрашена не великим коміром.
Голова своєю формою нагадує клин з добре вираженим переходом від чола до мордочки. Контури чола та щок м’які. Вуха великі в основі широкі, на кінцях ледь загострені. Зазвичай вушні раковини спрямовані у сторони.
Очі великі та виразні, мигдалеподібні, з темними контурами на повіках. Колір очей може бути бурштиновий та зелений.
Шерсть густа. м’яка, шовковиста, подвійна, середньої довжини на животі довша ніж на спині. Остьові волоски блискучі, підшерстя м’яке із більш насиченим забарвленням теплого кольору. У спадок від абісинської кішки сомалійська отримала особливе забарвлення шерсті – тікінг. Шерстинки забарвлені у два кольори, темний та світліший, які чергуються, чим більше смужок на шерстинці, тим краще. Ці смужки рівномірно розподілені по тілу й не утворюють малюнка. Виділяється тільки лінія по середині спини,кінчик хвоста і більш інтенсивне забарвлення лап. На грудях та животі тікінг відсутній.
Забарвлення сомалійської кішки різноманітне. Золотисто-коричневе з чорним тікінгом вважається звичайним, також є черепахове, червоне, шоколадне, блакитне, лілове та бежеве.
Особливості догляду та характер сомалійської кішки.
-Якщо ви зупините свій вибір на сомалійській кішці, то отримаєте життєрадісного, відданого та енергійного друга.
Кішки цієї породи життєрадісні, позитивні та грайливі. Грайливість цих кішок зберігається протягом усього життя. Якщо ви не маєте досить часу, щоб погратися з ними дайте їм іграшки й вони самі себе розважать. Сомалійці належать до порід з майже відсутньою агресією. Вони розумні, віддані та добре почувають себе у сім’ях із дітьми, із задоволенням стануть товаришами у іграх. Представники сомалійської породи легко піддаються дресеруванню, а обнімати вас лапками без кігтів вони будуть і без жодного навчання.
Сомалійські кішки чудово відчувають настрій господаря. Вони тихі та ненав’язливі коли ви зайняті. Проте, вони погано переносять самотність і обмеження свободи, такі як клітки, маленькі приміщення в яких їх можуть закрити, це може негативно позначитись на їх здоров’ї і викликати неврози.
Мають репутацію мовчунів, особливо якщо порівнювати із абісинцями. Нявкають дуже рідко, голос мають тихий та приємний. А от муркочуть часто, можуть можуть включити “моторчик” тільки від того, що ви звернули на них увагу.
Догляд за кішками не складний. Їх шерсть майже не зплутується і не збивається у гудзи. Линька у сомалійських кішок проходить практично не помітно.
Розчісувати сомалійську кішку необхідно раз на тиждень. Мити -коли шерсть тварини, на думку господаря, стала брудною.
До яких хвороб має схильність сомалійська кішка.
Сомалійські кішки, як правило мають добре здоров’я. Проте, представники цієї породи мають генетичну схильність до де-яких захворювань. Таких як гінгівіт, руйнування зубів та нирковий амілоідоз (порушення білкового обміну, коли білок амілоіда накопичується у різних тканинах, що заважає нормальному функціонуванню організму).
Сомалійські кішки можуть мати спадкову дегенерацію сітківки, які також зустрічається у абісинців та сіамських кішок.
Також сомалійські кішки мають схильність до аутоімунної опосередкованої гемолітичної анімії, яка виникає через спадкові порушення еритроцитів, такі як дефіцит піруваткінази та осмотичну крихкість.