Сіамські коти

Країна походження породи Таїланд, колись мала назву Сіам. Сіамська кішка одна з найвідоміших та найдавніших порід. Власне від сіамської кішки успадкували характерне забарвлення бірманська, гімалайська та регдолл.

Історія походження сіамської породи

Сучасна сіамська кішка нагадує гепарда у мініатюрі.

Фелінологи вважають, що сіамська кішка веде свій родовід від місцевої бенгальської. Вважається, що сіамська порода кішок з’явилась більше ніж 600 років тому. У давнину кішки цієї породи цінувалися дуже високо тому дозволити собі їх могли тільки особи королівської крові. У Національній бібліотеці Таїланду зберігається унікальний старовинний манускрипт  «Tamra Maew» – «Трактат про кішок». На думку вчених дата написання цього твору 1350-1767 роки. Власне головними героями цієї книги є сіамські кішки.

У другій половині ХІХ століття правитель Сіаму подарував 50 сіамських кішок високопоставленим особам у Європі. 1870 році англійський консул привіз до Лондона із Бангкоку цей незвичний дар. Витончені кішки з незвичним забарвленням шубки швидко стали дуже популярними у столиці Британської імперії. Зокрема шанувальницею екзотичних кішечок стала королева Вікторія. Захоплення породою стало на стільки великим, що у 1901 році був навіть створений британський Клуб сіамських кішок, а у 1902 році був затверджений стандарт породи.

Пізніше з Великобританії сіамські кішки були вивезені до Північної Америки, де у 1909 році також було створене товариство любителів сіамських котів.
Проте популярність породи не допомогла їй, під час II Світової війни порода у Європі була знищена. Врятувати породу допомогли американські заводчики. Проте це призвело до радикальної зміни зовнішнього виду породи – сіамці зовні стали нагадувати гепарда у мініатюрі. Не всі заводчики підтримали новий стандарт, який вийшов у 1966 році та закріпив новий вигляд кішок. З того часу у Європі існують паралельно клуби любителів “нових” та “старих” сіамців.

Характерні ознаки породи сіамських кішок.

Це витончена та елегантна порода.Кошенята сіамської кішки народжуються повністю білими. Характерне забарвлення з’являється в міру дорослішання.

Сіамська кішка мініатюрна та витончена. Голова середньої величини, пропорційна до тулуба, клиноподібної форми. Ніс довгий, прямий, продовжує лінію чола без перенісся. Підборіддя та щелепи не великі. Вуха подовжені, великі, широкі в основі та загострені на кінцях. Очі мигдалевидні, злегка розкосі, не глибоко посаджені, ясно-блакитні або сині. Шия довга, струнка. Тіло м’язисте, гнучке, дещо видовжене, пропорційно складене. Плечі та стегно приблизно однієї ширини. Спина та поперек сильні. Ноги довгі та тонкі, але сильні, задні трохи довші за передні. Лапки маленькі овальні. Хвіст довгий, тонкий, на кінці загострений. Шерсть дуже коротка, густа, блискуча, щільно прилягає до тіла. У всіх сіамських кішок характерне акромеланічне забарвлення, це коли основний колір хутра та колір шерсті на мордочці, вушках, лапках та хвості відрізняються. Фелінологи таке забарвлення називають пойнтом.

Сіамські кошенята народжуються повністю світлими та тільки дорослішаючи темнішають. Наразі за кольором хутра виділяють приблизно 20 різновидів сіамської кішки.
Найпопулярніші різновиди забарвлення сіамської кішки:

• блю-пойнт – сніжно-біле забарвлення на спинці, яке переходить в блакитне того ж відтінку, що й пойнти, але світліше. Мордочка, вуха, хвіст, ноги та лапки – блакитні однорідного відтінку. Вушка не повинні бути темніші ніж інші пойнти. Очі яскравого блакитного кольору.
• сіл-пойнт – основний колір кремовий, з плавним переходом до світло-коричневого. Мордочка, вуха, хвіст, ноги та лапки – глибокого чорно-коричневого кольору. Повна маска на мордочці з’єднується з вушками полосками. Очі яскраві, глибокого блакитного кольору.
• чоколіт-пойнт– основне забарвлення кольору слонячої кістки, пойнти шоколадного кольору однорідного відтінку. Колір очей – синій або блакитний.
• лайл ек-пойнт– тіло кольору збитого яєчного білку, а відмітини – світло-сірі з рожевим відливом. Ніс та подушечки лапок – світло лилового відтінку. Очі – яскраво блакитні.
• таббі-пойнт – це не поєднання кольорів, а специфіка пойнтів, коли відмітини не однорідні, а смугами. Колір тулуба та відмітин повинен відповідати стандарту: сіл-пойнт, блю-пойнт, чоколіт-пойнт, лайлек-пойнт.
• ред-пойнт – білий, але може бути й абрикосовий відтінок, тулуба мордочка, вуха, ноги, лапи, хвіст – золотисто-червоні або абрикосові. Ніс рожевий. Очі яскраво блакитні. Смуги на голові, хвості та тогах не вважаються недоліком.

Особливості догляду та характер сіамської кішки

Сіамці дуже гарні мисливці

Догляд за сіамською породою мінімальний через те, що вони мають дуже коротке хутро. Хоча кішки самостійно добре доглядають за своєю шубкою раз у тиждень треба їх вичісувати та мити за необхідності. Також, треба регулярно чистити вушка серветкою, яка змочена у теплій кип’яченій воді.

Зазвичай сіамські кішки дуже лагідні та ніжні. Вони швидко прив’язуються до господарів і дуже їм віддані. Сіамки люблять “поговорити” із господарем, тож якщо будете регулярно виділяти час на спілкування, матимете не тільки гарного слухача, але й “співрозмовника”, який радо підтримає бесіду. Сіамські кішки дуже добре вміють виразити свої емоції голосом. Вони дуже незалежні, наполегливі та вперті. Гарні мисливці. Завжди раді погратися, якщо ви підтримаєте її ініціативу й взяти участь у грі, радості кішки не буде меж.
Сіамські кішки дуже чутливо реагують на зміну настрою господаря, тому розуміють коли господар має настрій для спілкування, а коли краще його не чіпати. Це інтелектуали котячого світу вони легко піддаються деаеруванню, швидко звикають до ошийника та шлейки, тож ви зможете гуляти з сіамською кішкою по вулиці так, як з собачкою.
На жаль колись хтось з невідомих причин зіпсував їх репутацію і багато хто вважає сіамських кішок агресивними, егоїстичними, мстивими та істеричними. Із реальним станом речей всі розповіді про поганий характер сіамських кішок не мають нічого спільного, звичайно якщо приділяти кішці увагу та займатися її вихованням. Це унікальні кішки, якщо ви зупините свій вибір на цій породі та подаруєте свою любов, увагу та турботу, то будьте певні – у вашому домі поселиться щастя.

До яких хвороб мають схильність сіамські кішки.

Сіамські кішки мають схильність до ряду серйозних захворювати. Зокрема: аденокарцинома тонкої кишки – рак кишківника; алахазия стравоходу – захворювання стравоходу, яке призводить до збільшення стравоходу та утруднює проникнення їжі; астма; гіперестезія – підвищена чутливість до болю; схильність до раку легеней. Вони можуть страждати від алергії, зокрема на деяку їжу, тютюновий дим, книжковий пил, дезодоранти, блошині укуси. Також мають схильність до стоматологічних проблем, тому необхідно слідкувати за гігієною ротової порожнини кішки.

Кілька цікавих фактів

• Сіамські кішки є одними з найдавніших кішок на планеті.
• Особлива зовнішність кішок сіамської породи стала причиною появи стереотипу щодо того, що представники цієї породи мають поганий характер і схильність до відчуження.
• Кошенята цієї породи народжуються з шерстю світлого забарвлення. Тільки в процесі дорослішання шерсть починає набувати звичний для сіамських котів забарвлення.
• У Сіамі цих кішок містили в храмах. У будинку їх могли містити виключно представники королівської сім’ї.
• Шерсть сіамських котів дуже ніжна, тому доглядати за нею можна лише за допомогою спеціальної м’якої щітки.
• Ніколи не купуйте сіамських котів у випадкових заводчиків. Довіряйте тільки перевіреним селекціонерам. Інакше ви можете стати власником нечистокровного і слабкого вихованця.