Гімалайська, перський колор-пойнт
Історія виникнення підпороди.
У Європі довгошерстні колор-пойнти ніколи в окрему породу не виділялися, а завжди їх вважають окрасом перської
Історя проди бере початок в Сполучених Штатах у 50- роках ХХ століття. Проте в той самий час у Великобританії теж проводили схрещування перських кішок з самськими та відбирали тварин з характерними ознаками перської породи. Таким чином отримали довгошерстних котв перського типу, як мають ген, що відповдає за характерне сіамське забарвлення. Науково цей ген називається – гімалайським, оскльки вперше був доследжений на гімалайськй пород кролів. Характерною ознакою цих кролів є темне забарвлення мордочки, вух, хвоста та лап та світле забарвлення всієї іншої шубки.
На початку 60-х років гімалайські кішки були визнані самостійною породою у США. Популярність нової породи стримко зростала. Гімалайські кішки стали й досі є однією з найбільш улюблених порід. У 1984 році через майже повне зближення типів ексрерєру гімалайських та перських котів найбільша та найчисельніша асоціація фелінологів у США – Cat Fancier’s Asotiation (CFA) – об’єднала гімалайську породу з перською. Гімалайська кішка відтоді вважається підпородою перської.
Доречі, у Європі довгошерстні колор-пойнти ніколи в окрему породу не виділялися, а завжди були просто окрасом перської.
Характерні ознаки підпороди.
Фактично від перських кішок гімалайські відрізняються тільки забарвленням.
В США гімалайськими прийнято називати перських кішок з характерним самським забарвленням хутра – темна маска на мордочці, вухах, лапах та хвості. Хутро довге, густе, м’яке на дотик, на шиї добре помітний комір. Тіло плотне, лапи короткі та міцні, хвіст корокий, мохнатий з тупим кінчиком. Хвіст гостий на кінці не бажана ознака, хвіст з бузликом або гачком вважається вадою. Голова велика, кругла, з маленькими вухами, які повинні бути добре покриті шерстю з щетинками. Щоки тлусті, добре розвинуті, ніс короткий. Очі великі, круглі, широко відкриті, насиченого ясно-блакитного кольору. Якщо тип та форма голови такі самі як у сіамської кішки, то це вважається вадою.
Особливості догляду за гімалайською підпородою такі самі як і за перською.
Схильність до хвороб ті ж що й у персів.