Турецька ангора (Ангорська кішка)
Ангорських кішок часто плутають із перськими. На відміну від персів ангорські коти мають більш витончену форму тіла та мордочки і потребують меньше догляду.
Турецька ангора вважається одним з національних надбань Туреччини.
Історія виникнення породи турецька ангора.
Найвідомішим заводчиком ангорських кішок у Європі був кардинал Решильє.
Це одна з найдавниших порід. Вона походить від популяції кішок, що жили у Туреччині з початку ХV століття у місті Ангора (сучасна назва Анкара).
Оскільки мусульмани вважають кішку чистою твариною, якій дозволяється заходити до мечеті, ставлення до ангорских котів було відповідне. Їх тримали у палаці султана і дарували на знак особливої прихильності.
З Турції у Європу коти цієї породи потрапили у ХVI столітті, їх було привезено як подарунок від султана королівським домам Англії та Франції. Найвідомішим у Європі заводчиком ангорських кішок був кардінал Решильє. Подейкують, у нього їх було більше 10.
Тож, до початку ХХ століття ангора мала славу аристократки котячого світу. Проте, на початок 20 -х років ХХ століття з’явилась перська порода і про ангору майже забули.
Коли велась робота по розведенню та створенню сучасної перської породи через необережність селекціонерів турецька ангора у світі була майже знищена. У 1917 році уряд Туреччини співпрацюючи їз зоопарком Анкари розпочав роботу з метою захисту та заереження національного надбання – повністю білої гетерохромної (з різним кольором очей) турецької ангори. Ця програма діє й понині, особливо цінними вважаються тварини білосніжного кольору у яких одне око жовте, а інше – блакитне. У 1962 році американські заводчики придбали кілька ангорських котів в зоопарку Анкари. Чудові котики в Америці швидко стали однією з найулюбленіших порід і зараз без них не обходиться жодна виставка. Нажаль у Європі ангора такою популярністю не користується, а наприклад, у Англії породу не визнають так само як не визнали шотландську висловуху.
Турецька ангора була офіційно зареєстрована у 1973 році. До 1978 року визнавались тільки повністю білі ангори. Порода визнана усіма великими асоціаціями любителів кішок.
Характерні ознаки породи турецька ангора.
Довге білосніжне хутро – є візитною карткою турецької ангори.
Представники ангорської породи зазвичай середнього розміру, вага 2,5 – 4,5 кг, коти більші за кішок. Тіло м’язисте, довге, гнучке і рухливе, що відрізняє їх від перських кішок. Кінцівки довгі, витончені, задні довші за передні. Хвіст довгий, кінчик хвоста загострений, гарно опушений. Голова маленька, іноді середнього розміру, вушка довгі, з загостреними кінчиками, високо поставлені. Мордочка довга, очі великі, мигдалевидної форми, посажені трохи навскіс. Хутро ніжне на дотик, шовковисте, середньої довжини; на шиї шерсть утворює манішку, на задніх ногах є штанці; хвіст мохнатий, у вухах щетинки. Подушечки лапок та мордочка рожевого кольору, очі блакитні, бурштинові, можуть бути різного кольору (гетерохромія). Забарвлення: біле, чорне, блакитне, черепахове, тигрове, димчате. Проте для турецької ангори найбажанішим є біле забарвлення.
Особливості догляду та характер ангорських кішок.
За темпераментом ангорські коти флегматики.
Спокійні та ніжні ангорські кішки потребують меньше догляду ніж вередливі перські. Раз на день потрібно вичісувати шубку агнорської кішки (як це робити описано у статті “Як правильно розчісувати кота”). Шерсть не має підшерстку тому в гудзи не збивається, що значно полегшує догляд за котами. Часто мити їх не потрібно так як їх хутро відштовхує бруд (все що стосується миття котів більш детально описано у статті “Як правильно помити кота”). Не варто забувати про гігієну вух. Треба періодично протирати вушка серветкою змоченою у теплій кипяченій воді.
За темпераментом ангорські коти флегматики. Ідеально підійдуть сім’ям з дітьми та людям похилого віку. Дуже товариські і не люблять самотність. Кмітливі, можуть самі навчитися відкривати двері або приносити господареві дрібні предмети. Люблять “поговорити” як з членами родини так і з іншими домашніми тваринами.
Відзначаються вірністю та відданістю, дуже часто ангорські коти обирають одного або двох членів родини яким приділяють більше уваги і пробачають майже все.
До яких хвороб мають схильність ангорські коти.
Середня тривалість життя ангорських кішок – 15 років.
Коти з блакитними очима часто повністю або частково глухі.
В цілому коти породи турецька ангора мають чудове здоров’я.
Середня тривалість їх життя пятнадцять років.
Не забувайте щороку показувати свого улюбленця ветеринару.