Норвезька лісова кішка.
Історія виникнення породи.
-Норвезька лісова кішка – мабуть найдавніша європейська порода.
Одна із найдавніших європейських порід. З’явилась шляхом природної селекції на основі місцевих безпородних та диких кішок в країнах Північної Європи (Норвегія, Швеція та ін.).
Є кілька версій походження цих кішок. Згідно однієї з них десь у XVI столітті у Норвегію були завезені ангорські кішки, які з часом пристосувались до суворого клімату. Існує й інша версія, яка говорить, що норвезька лісова кішка є природною мутацією дикої кішки колись завезеної вікінгами з Шотландії. На користь цієї версії свідчать старовинні гравюри де богиня Фрея зображалась на колісниці у яку запряжені кішки зовні дуже схожі на норвезьку лісову. Перший опис кішок норвезької лісової було зроблено у 1599 році.
Заводчики не звертали увагу на породу доки у 1938 році на виставці у Осло не був представлений норвезький лісовий кіт. Його охрестили національним котом Норвегії й порода отримала гарний старт для розвитку. Але розпочалась ІІ Світова війна і про шикарних кішок із Скандинавії на де-який час забули.
Після ІІ Сівтової війни порода була на межі зникнення. Для збереження норвезької лісової кішки у 1975 році були створені спеціальні комітети та проведена реєстраціця всіх наявних кішок породи. Були розроблені стандарти породи для розведення.
Стандарт породи був прийнятий у 1977 році. У цьому ж році король Норвегії офіційно оголосив норвезьку лісову кішку порордою країни. У 1979 році порода потрапила у Америку, а у 1987 році у Англію. У США порода визнана у 1993 році.
Норвезька лісова кішка є офіційною породою Норвегії.
Характерні ознаки норвезької лісової кішки.
Норвезькі лісові кішки дуже схожі на мейн-кунів.
Норвезька лісова кішка – середнього або великого розміру, зовні нагадує рись. Дуже схожа на мейн-куна.
Шерсть кішки довга, гладенька, добре прилягає до тіла з дуже густим підшерстям. На щоках є характерні бакенбарди, на задній частині тулуба та задніх ногах – пухнасті “штанці”. На зиму навколо шиї та плечей відростає густий комір, який літом зникає. Забарвлення норвезької лісової кішки може бути будь-яким так само як і у європейської короткошерстної кішки чи у мейн-куна.
Тіло досить масивне, але гнучке. Через густу й довгу шерсть кішки виглядають масивнішими й більшими ніж є насправді. Голова трикутної форми, довга без помітної границі між чолом та широким довгим носом. Підборіддя масивне, щоки тлусті з бакенбардами. Вуха широко поставлені, довгі із загостреними кінчиками на яких є китички як у рисі.
Очі великі, округлі дуже виразні. Колір очей може бути будь-яким. Шия довга, міцна. Груди та плечі добре розвинуті. Спина та поперек широкі та кремезні. Ноги довгі та сильні, задні кінцівки довші за передні. Лапи широкі, округлі, виглядають “важкими”. Хвіст довгий з довгою пухнастою шерстю, яка гарно звисає прикриваюи задні ноги кішки.
Вака кішок в середньому 7-8 кг, проте через довге хутро вони виглядають більшими та важчими.
Норвезькі лісові кішки стають дорослими у віці 2-3 роки.
Догляд та характер норвезької лісової кішки.
Норвежці чудові мисливці.
Норвезька лісова кішка має спокійний характер, дуже доброзичлива та прихильна до людей. Вони люблять товариство, якщо у вашому домі часто бувають гості норвежці із задоволенням з ними спілкуватимуться.
За роки проживання поряд із людиною ці кішки не втратили мисливський інстинкт. Тому буде полювати на комарів та мух чи спостерігатиме за пташками через вікно. Із задоволенням складе компанію вашим діням у іграх, так як ці кішки дуже енергійні та грайливі. Норвежці добре уживаються із іншими тваринами у домі.
Догляд за норвезькою лісовою кішкою складається з трьох обов’язкових процедур: розчісування, миття та чистки вух. Норвезька лісова кішка має чудову шерсть і линяє двічи на рік. Тому розчісувати їх треба раз на тиждень, а коли кішка линяє то кожен день бо інакше шерсть збиватиметься у ковтуни. Мити кішкок треба раз на місяць або у міру забруднення шерсті. Вушка очищати треба раз на тиждень серветкою змоченою у теплій кип’яченій воді.
Схильність до хвороб та інше.
Природа наділила норвезьку лісову кішку міцним здоров’ям.
Норвезька лісова кішка має міцне здоров’я, проте у де-яких лініях породи був знайдений ген, який відповідає за порушення метаболізму глюкози. Якщо кіт та кішка є носіями цього гену то їх кошенята можуть народитися мертвими чи загинути відразу після народження. Тому, коли купуватимете кошеня норвезької лісової кішки запитайте у заводчика довідку про здоров’я як малюка так і його батьків.
Є ще одне спадкове захворювання норвезьких лісових кішок яке до часу не проявляється – гіпертрофічна кардіоміопатія. Ця хвороба властива великим кішкам і може призвести до серцевої недостатності та раптової смерті. Гіпертрофічна кардіоміопатія може розвинутись у будь-якому віці, тому необхідно щороку проводити профілактичний огляд вашого вихованця у ветеринарній клініці.