Американський керл
Історія виникнення породи американський керл.
Від інших порід американський керл відрізняється закрученими вивернутими вушками.
Порода родом із США. Характерною особливістю кішок породи американський керл є закручені вивернуті вушка.
Історія породи американський керл почалася у Каліфорнії де у невеликому містечку жило подружжя Грейс та Джо Руг. Літом 1981 року до їх дому у Лейквуді прибилась бездомна кішечка чорного кольору. У кішки була напівдовга шовковиста шерсть, гарна, проте звичайна, інша річ вушка кішки. Котячі вуха були дуже дивної форми – трохи вивернуті на зовні та закручені. Грейс почала підгодовувати приблуду залишаючи їжу біля дверей будинку. Кішка отримала ім’я Суламіф (на честь героїні “Пісні пісень”) і незабаром стала повноцінним членом сім’ї. У господарів Суламіф була підозра, що закручені вушка їх улюблениці з’явилися у наслідок мутації а не через травму чи хворобу. Через де-який час Суламіф привела четверо кошенят. Двоє кошенят були із звичайними вушками, а двоє успадкували від мами вивернуті закручені вуха, що було переконливим агруменом на користь мутації. Для підтвердження своєї теорії подружжя Руг звернулось до генетиків. Вчені виявили доменантний ген, який відповідав за закручування вух. У рецесивній формі цього гену не знайдено. Ще однією гарною новиною було те, що мутація не супроводжується жодними іншими змінами, які могли б негативно позначитись на здоров’ї кішок.
Ці дослідження стали підгрунтям для створення нової породи кішок.
На початку селекційної роботи були плани схрестити керлів з такими породами як оцикет, єгипетський мау, абісинська кішка для того, щоб нова порода набула бульш аристократичного вигляду. Проте, після довгих суперечок було вирішено зберегти ті ознаки, які мала Суламіф. Тому керлів схрещували з керлами чи з місцевими котами, які підходили за стандартом. Це дозволило зберегти унікальність породи та міцне здоров’я тварин.
У жовтні 1983 року на виставці CFA, яка проходила у Каліфорнії, була вперше представлена порода американський керл.
У 1984 році у пари американських керлів народилось перше чистокровне кошеня – кіт Playit. Всі його нащадки успадковували закручені вуха, не залежно від того, які вуха були у кішки-мами.
У 1986 році американський керл був зареєстрований CFA, а у 1991 заводчики керлів уперше демонстрували своїх вихованців на виставці. Починаючи з 1993 року американські керли отримали право виставлятися у титульних класах. Того ж року CFA зафіксувала перший прецедент, коли одна й та сама порода була представлена у напівдовгошерстному та короткошерстному вигляді.
За короткий час американські керли підкорили серця любителів кішок у багатьох країнах. Розплідники цієї породи є у Японії, Європі, Північній та Південній Америці.
Проте у Великобританії цю породу Британська координаційна рада з рідкісних порід кішок визнавати відмовилась. Мутацію, що викликає закручування вух вони вважають небезпечною.
В Україні порода є рідкісною і маловідомою.
Характерні ознаки породи американський керл.
Керли бувають з довгою шерстю і з короткою.
У американського керла міцне в міру вгодоване тіло з плавними лініями. Тіло середнього розміру, міцне. Міцні груди та шия, сильні ноги, лапи округлі. Хвіст гнучний, біля основи широкий. Вага кішок зазвичай 2-5 кг. Вуха помірно великі, широкі в основі та закруглені на кінцях, бажаною ознакою є наявність пасм хутра у вушній раковині. Залом (закручення) вуха плавний направлений назад і до центру голови. Голова має клиноподібну форму. Очі помірно великі, косо посажені, овальної форми. Колір очей може бути будь-який, але найчастіше зустрішається колір грецького горіху. Ніс прямий, середньої довжини. Шерсть і у короткочерстних і у напівдовгошерстних керлів м’яка, шовковиста на дотик, щільно прилягає до тіла. Відмінність між двома варіантами породи у тому, що напівдовгошерстні керли мають більш пухнастий хвіст. Остьовий волос, який робить хутро важчим відсутній.
Забарвлення може бути будь-яким так як прабатьки цієї породи були звичайними домашніми кішками. Також стандарти породи не містять жодних застрережень стосовно поєднання кольору шерсті та її довжини, але у будь-якому випадку шикарний комір та пухнастий хвіст є бажаною ознакою.
Кошенята американських керлів народжуються із звичайними вушками. Закручуватись вушка починають з 2 по 10-й день. Остаточного вигляду вушка у кошенят американських керлів набувають тільки у 4-и місячному віці. Тільки тоді можна визначити буде тварина виставкової, племінною чи домашньою за градусом завитка вух. Особливість породи полягає у тому, що наперед неможливо передбачити, який градус завитка вуха матиме кошеня. Ця ознака строго індивідуальна і не залежить від того який кут завитка вух мали батьки. Іноді у батьків виставкового класу народжуються кошенята домашнього класу, а у пари із слабко вираженим завитком – найвищого виставкового класу.
Особливості догляду та характер породи американський керл.
Американського керла можна легко привчити до прогулянок на шлейці.
Це дуже енергійні, грайливі та рухливі кішки. Їм необхідний простір для гри а також різноманітні іграшки. Вони легко піддаються вихованню. Американські керли легко пристосовуються до нового середовища, із задоволенням складуть вам компанію чим би ви не займалися: почитають з вами книгу, допоможуть прибрати квартиру. Люблять гуляти із господарем і легко призвичаюються до шлейки. При спілкуванні із дітьми ці кішки добре володіють собою, тому вам не доведеться переживати , що тварина під час гри травмує дитину. Проте сім’ям із маленькими дітьми керли не підійдуть, тому що діти люблять обіймати та тискати тварин а це може призвести до травмування кішки, особливо вух керлів, бо вони у них дуже ніжні, особливо завиток.
Керли надзвичайно товариська порода, вони чудово уживаються з іншими домашніми тваринами.
Доглядати за американськими керлами не слкладно. Шерсть цих кішок не збивається у ковтуни і не заплутується. Напівдовгошерстних керлів вичісувати треба раз на тиждень, а короткошерстних – раз на два тиждні. Мити кішок треба по мірі забруднення хутра, але не частіше одного разу на місяць. Проте у догляді за кішками цієї породи є одне застереження – необхідно бути дуже обережними із вушками керлів, щоб ненароком не пошкодити хрящ. Раз на два тиждні необхідно оглядати їх вушка і протирати вологою серветкою змоченою у теплій кип’яченій воді. Робити це слід дуже обережно не допускаючи згинання у не властивий їм спосіб, інакше хрящ можна легко зламати.
До яких хвороб має схильність американський керл.
Наразі не зафіксовано жодних генетичних дефектів и специфічних хвороб, які були б характерні цій породі. Американські керли мають чудове здоров’я. Проте, необхідними є періодичні профілактичні огляди у ветеринара та своєчасні щеплення.